Мій досвід доступу до професії в ФРН

Опинившись у Німеччині у березні 2022 року із родиною я не знала, що робити далі, як працювати. Нагадаю, що з лютого до орієнтовно липня 2022 року взагалі наші українські реєстри судових рішень, судова влада -  не працювали. Фактично робота була припинена принаймні у моїй сфері на декілька місяців. 
Знайомих колег - адвокатів у Німеччині ще не було, тому я зайшла на сайт палати адвокатів у Дюссельдорфі і уважно вивчила вимоги для отримання права стати членом палати. Уважно вивчивши перелік необхідних документів, я звернулася до палати з уточненням, чи правильно розумію вимоги. Мені підтвердили, що я маю всі необхідні документи. 
Тож на збір документів я витратила не більше 2 місяців з перекладом.
Звісно перша вимога: бути чинним адвокатом України, надати підтвердження, заповнити заяву і  автобіографію. 
Із особливостей: у Німеччині обов’язково  необхідно  оформити професійне страхування. Без договору страхування професійної відповідальності вступ до палати неможливий. Сплатити внесок за розгляд заяви.
Ще через два місяці мене прийняли до палати адвокатів. 
Так я знову отримала можливість займатися улюбленою професією, але вже в іншій країні.
Після вступу до палати відкривається спеціальна електронна поштова скринька адвоката — beA (besonderes elektronisches Anwaltspostfach), яка використовується для офіційного електронного документообігу. Для роботи необхідно придбати спеціальну карту доступу та картрідер.
Сплачувати щорічні внески.
Як і в Україні членство в адвокатській палаті — це не лише статус, а й постійні професійні обов'язки: членський внесок; внесок на підтримку системи beA; професійне страхування; підвищення кваліфікації (обов’язкове).
І саме найголовніше визначитись якою сферою права займатися. 
Як налаштувати роботу Німеччина – Україна.
Офіс. Команда.
Сьогодні, озираючись назад, я розумію, що отримати статус члена німецької адвокатської палати було не найскладнішим. Найскладнішим було почати все спочатку, не втратити віру у свою професію та знайти своє місце у новій країні.
І, мабуть, саме це я хотіла б сказати українським колегам: не бійтеся починати. Якщо за плечима є знання, досвід і любов до професії, то навіть у чужій країні можна знову стати адвокатом.
Адвокатура — це не лише статус. Це спосіб мислення, відповідальність і професія, яка залишається з тобою незалежно від країни проживання.