Вона вийшла заміж до війни в Україні — шлюб був зареєстрований з громадянином Німеччини (має російське коріння). До війни жила на дві країни: Україна — Німеччина. Свої «чесноти» друга половинка ретельно приховувала. Коли почалася війна, чоловік (який жодного разу не мав постійної роботи, проживаючи в Німеччині понад 20 років) вирішив отримувати додаткову соціальну допомогу на дітей у зв'язку з тим, що вони народжені від українки. Допомоги не отримав. Сімейне життя не просто не склалося — воно супроводжувалося нотами «сімейного насильства». Зрештою довелося тікати спочатку від війни, а потім тут — від іншого тирана.
Згодом жінка дізнається, що чоловік, перебуваючи з нею в офіційному шлюбі, одружився з іншою жінкою в Німеччині — громадянкою Латвії.
За рекомендацією подруги вона звернулася до німецького адвоката. Процедура розірвання шлюбу розпочалася 2 роки тому. Чоловік заявляє, що ніколи не був одружений, а жінка все вигадала… і так далі. На сьогодні українка офіційно перебуває у шлюбі. Процес розлучення триває вже 2 роки — збирають документи. Усе було б буденним, якби не одне АЛЕ:
«Рішення суду ФРН до його визнання через рішення суду України діє лише на території Німеччини. Тому рішення німецького суду про розірвання шлюбу, укладеного в Україні, не означає, що Ваш шлюб розірвано у встановленому законом порядку». Це офіційна інформація (розміщена також на сайті одного з консульств).
Відповідно, навіть маючи рішення німецького суду, шлюб не розірвано — і тут випливають інші наслідки. Правову поведінку чоловіка я навіть не коментую.
Але вихід є завжди — і навіть із такої ситуації.