Більше трьох років (з березня 2022 року) я живу в Дортмунді зі своєю сім'єю. До війни я ніколи не була тут. Уявлення про Німеччину мала з книжок (Кафка), фільмів (особливо радянських) і, звісно, розповідей друзів. Знала «Guten Morgen» і «Dankeschön».
Моя дорога до Дортмунда склалася за випадкових обставин. У дорозі коротко записувала:
24 лютого 2022 року (четвер)
Прокинулася. У телефоні більше 50 пропущених дзвінків — подумала, обшук в офісі. Почалася війна.
25 лютого 2022 року (п'ятниця)
Просиділи (з сім'єю) у підвалі. Я «слухала» телеграм. Казали, що ще день-два — і все вирішиться. Прийняла рішення: завтра їдемо. Куди — не знаю.
26 лютого 2022 року (субота)
Не спали. Їдемо в бік Молдови.
27 лютого 2022 року (неділя)
Питаю в мами, який сьогодні день — відповідає: четвертий. Перетнули кордон.
28 лютого 2022 року (понеділок)
Виїжджаємо з Молдови. Дивимося просто по карті, куди їхати — обираємо місто Топліца. Дорога красива. Серпантин. Гори. Їхали цілий день. Перша ніч, коли спали.
1 березня 2022 року (вівторок)
Живемо одним днем. Не знаємо, куди їхатимемо. Вирішили — до Будапешта. До Будапешта не доїхали. Готелі зайняті. Ночуємо всі в машині на заправці.
2 березня 2022 року (середа)
Спали погано. Холодно. Незвично. Пили каву. Приїхали на Балатон. Всім подобається. Залишилися на два дні.
3 березня 2022 року (четвер)
Прийняли рішення їхати до Німеччини — 1200 км. Їдемо із зупинкою. На нас чекають друзі мого колеги-адвоката (написали, що в Дортмунді є квартира для сім'ї. Готові прийняти).
4 березня 2022 року (п'ятниця)
Виїхали не поспішаючи. Проїхали Австрію. Доїхали до Німеччини. Зупинилися ночувати в найближчому місті.
5 березня 2022 року (субота)
Їхали цілий день. Приїхали до Дортмунда вночі. Нас зустріли. Будинок, у який заселили, не опалювався. Спали на матрасах.
6 березня 2022 року (неділя)
У мене день народження. І інше життя. Завтра йдемо реєструватися. Свята не відчувається. Незрозуміло: як? куди? і навіщо?
На цьому моя історія не закінчується.