Живе собі людина – Оксана і не підозрює, що вона у паспорті і у свідоцтві про народження - це різні люди, аж допоки не зібралася одружуватися у Німеччині.
Перший документ у списку – свідоцтво про народження.
У радянські часи було нормою видавати документи російською. Оксана народилась у Запоріжжі. У свідоцтві написано «Лесник» російською.
Вона отримала паспорт з прізвищем «Лєснік».
Одружилась, народила дітей, розлучилась і скрізь «Лєснік».
А у реєстрі актів громадського стану «Леснік».
І виявилось, що батько записаний теж «Леснік» і правильність написання прізвищ в Україні визначається по батькові.
Наразі: всі документи від паспорта, ідентифікаційного коду, водійське посвідчення, документи на право власності видані на «Лєснік», зареєстрована у Німеччині також під таким прізвищем. І що робити?
Наразі за єдино можливо подати до суду заяву про встановлення факту належності свідоцтва про народження особі.
Новий рік. Радянська реальність. І проблема через 30 років.
31 грудня у часи «совєтчини» в родині народжується дитина. Батьки не хочуть, щоб день народження губився серед новорічних свят. Домовляються у загсі — і в свідоцтві з'являється дата: 1 січня.
Отримують зелену книжечку. Радіють.
Дитина виростає. Отримує паспорт. У паспорті — 1 січня.
Минає 30 років.
Чоловік живе і працює в Німеччині. Інтегрується. Вирішує отримати громадянство. Перший документ, який вимагають, — свідоцтво про народження з апостилем.
Але Україна не апостилює документи радянського зразка. Потрібно отримати повторне свідоцтво.
І тут з'ясовується:
У книзі реєстрації актів — 31 грудня. В архівній довідці — 31 грудня.
А в паспорті все життя — 1 січня.
За законом це дві різні дати народження. Фактично — дві різні особи.
Одна — народилась 31 грудня. Інша — 1 січня.
І тепер людині потрібно доводити в суді, що вона — це вона. Що вона не змінювала дату народження. Що це наслідок «домовленостей» епохи, де записи могли «коригуватись».
Маленьке побутове рішення 90-х. Велика юридична проблема у 2020-х.
І таких історій — тисячі.
Епоха домовленостей, кумівства, «совєтчини».
Наприкінці 80-х народилася дівчина. Батьки були настільки зайняті своїми проблемами, що… не отримали для неї свідоцтво про народження.
Коли я вперше це почула, теж здивувалася. Одразу запитала: а як же паспорт?
Паспорт є. Його видали без свідоцтва про народження.
Дивно? Кажуть, що на початку 2000-х таке ще траплялося.
Жінка приїхала до Німеччини. Народила дитину.
Щоб місцевий орган РАЦС видав свідоцтво про народження дитині, потрібне свідоцтво про народження матері.
І тут почалося найцікавіше.
У реєстрі актів цивільного стану мати жінки записана під іншим прізвищем і як одружена. При цьому сама жінка в паспорті має інше прізвище.
Зробили запити до архівів — жодної інформації про її народження. Частина архівів не збереглася.
Фактично — немає первинного актового запису.
Що робити?
Дитина, народжена в Німеччині, наразі теж не зареєстрована.
Одна втрата документа наприкінці 80-х — і юридичні наслідки для двох поколінь.